Уявляючи колір одягу у давнину, сучасні люди мають тенденцію до крайнощів. Вони або представляють собі сіро-чорну палітру, або ж, навпаки, розмальовують одяг у своїй уяві у дуже яскраві та барвисті кольори. Істина, як завжди, посередині. Колір одягу був важливим: не дивлячись на те, що фарбування одягу у той період потребувало багато часу, сил та коштів, археологи постійно знаходять пофарбований текстиль. Кольори його були природні, як правило, не яскраві. Серед тих, що були розповсюджені на території Русі – різні відтінки червоного і помаранчевого, що досягалося фарбуванням тканини коренем марени фарбувальної. Кора різних дерев може дати коричневий колір, резеда – жовтий.
А ще дуже розповсюдженим фарбником була вайда фарбувальна, яка фарбує тканину у блакитний колір. Вайда використовувалася дуже давно, залишки насіння дійшли до нас навіть із неоліту. У стародавньому Єгипті вайдою фарбували тканину, в яку потім завертали мумії. Можливо, це той самий блакитний колір, який дав назву народу піктів у далекому минулому (по одній із версій ця назва – латинське слово «розмальований»). У Середньовіччі вайду широко використовували у Європі. Найбільшими поставниками цього барбника були Франція, Італія, Німеччина. В країнах сходу, зокрема в Китаї, та на Близькому Сході, вайду широко використовують у косметичних та у лікувальних цілях. також вайда є чудовим медоносом.
Щодо тканин Раннього Середньовіччя, то з ними справи кепські. У наших родючих землях погано зберігається текстиль, часто проблемою є і те, що часто померлих спалювали. А отже і тканина зберігається погано. Як правило, це невеличкі шматочки на декілька сантиметрів. В більшості випадків колір навіть неможливо виявити через погану їх збереженість, але все ж таки є і винятки. Зокрема декілька знахідок синьої тканини знайдено на Київщині, у Переялаві Руському, у селі Шарки. Більш пізні варіанти синього текстилю знайдено на території кривичів та радимичів.
У курганах Чернігівщини також є приклади знахідок синьої тканини. Наприклад, у кургані Чорна Могила, за версією дослідника К. Михайлова, є залишки вишивки синьою ниткою.
Залишки золотного шиття із кургану Чорна Могила. Між лініями візерунка золотого шиття збереглася вишивка з шовкових ниток, пофарбованих у темний, ймовірно, синій колір.
Оскільки археологічних знахідок не так багато, варто також розповісти про художні джерела. Так, в реставрованому варіанті Ізборника 1073 року видно, що плащ-корзно чернігівського, а потім і київського князя Святослава Ярославича – синього кольору, як і шапки його синів.
У більш пізньому Радзивіллівському літописі можна побачити також зображення людей у одязі синього кольору. Звісно, це лише опосередковано свідчить про розповсюдженість синього кольору у одязі слов’ян, проте якщо на півночі, зокрема у варягів-скандинавів, було популярно носити синій колір (а про частоту знахідок варязьких поховань на Чернігівщині ми знаємо, наприклад, у Шестовиці), на Сході також використовували вайду, зокрема у косметичних цілях, то можна обережно стверджувати, що і тут синій був знайомим.
Кубове фарбування у синій колір згадує Т.О. Ніколаєва у «Історії українського костюма», згадуючи «синильників», майстрів-фарбувальників у синій колір. Синій використовувався часто у поясному одягу, у вибійці, тканні та багатьоїх інших способах, наприклад у шнурах для оздоблення.
Гобелен “Полювання на єдинорога”, Париж, 17 ст. Блакитний колір – це барвник, створений із вайди.
Коли згадують блакитний колір, багато хто одразу згадує індиго. Дійсно, і індиго, і вайда мають у своєму складі синій пігмент індиготин. Проте у вайді його концентрація не така висока, як у індиго, тому домогтися глибокого синього кольору можна лише декількома фарбуваннями, це потребує багато зусиль і власне барвника. Тому не дивно, що коли імпорт зі Сходу, а саме з Індії, став можливим, індиго почало витісняти вайду як барвника синіх відтінків. Це призводило навіть до конфліктів: індиго намагалися заборонити по проханню тих, хто вирощував вайду. Але індиго все ж витіснив вайду, і у наш час залишилося лише декілька майстерень по світу, де у промислових масштабах використовували цей барвник. До речі, і натуральний індиго, і вайда втратили популярність у 19 столітті, коли було винайдено синтетичний синій пігмент.
Ілюстрація німецького вайдового млина у Тюрінгії, 1752 рік
Зараз, на хвилі популярності екологічності матеріалів, природних барвників та досліджень стародавніх ремесел все більше людей експериментують із цими «забутими» матеріалами. Проте є декілька ремарок стосовно цього процесу.
Варіанти фарбування вайдою вовни
https://www.instagram.com/indigo_woad_to_this/
Пігмент отриманий із вайди чи із індиго не розчиняється у воді. Щоб зробити розчин для фарбування раніше використовували бродіння із додаванням соди чи поташу, а зараз використовують більш агресивний і швидший метод з використанням лужних розчинів. Це досить небезпечно для експериментаторів – не повторюйте це вдома!
Вайда у квітні, другий рік росту. Вайда дворічна рослина і у другий рік дає насіння
Минулого року, навесні, я засіяла вайдою невелику грядку, із метою поекспериментувати із фарбуванням тканини у блакитний колір. У мене був досвід фарбування індійським індиго і було цікаво порівняти кольори цих двох рослин. Вайда виростає високою – до метра, буває більше. Але такої висоти вона досягає на другий рік. Найбільше пігменту у листі приблизно у липні-серпні першого року, проте у перший рік мені забракувало знань зібрати листя вчасно. Тому зиму 2019-2020 вайда простояла як є. Із заморозками листя втрачає пігмент, тому коли я у квітні зрізала листя, то не надіялась навіть, що у мене вийде екстрагувати з нього хоч якусь кількість фарби.
Далі почалася підготовка листя до екстрактування пігменту – миття, сортування, потім порізка на шматки. Перед екстрактуванням зважила листя – мала близько двох кілограмів. Листя треба відварити, температура має бути не вищою за 90 градусів, адже при 100 градусах пігмент може повністю зруйнуватися.
Далі необхідно процідити суміш, листя віджати, тепер їх можна кидати в компост. В цей час розчин буде буро-зеленого кольору і зовсім не матиме блакиті у собі. Але це тільки початок роботи. Додаємо сучасні інгредієнти і колір змінюється – із зеленого у блакитний, потім знову у зелений. Розчин потребує кисню для того, щоб стати блакитним, як і при фарбуванні індиго . Магія фарбування: тканина у розчині стає зеленою, а коли її дістаєш із розчину вона синіє.
І от уже перші краплинки пігменту залишаються на захисних рукавичках, а це означає що пігмент «випав» і тепер можна його діставати. Це робиться просто, але довго – відстоюванням та миттям. Декілька разів розчин залишають на декілька годин, потім обережно зливають «вершки», стараючись не підняти дорогоцінний «мул» із дна посудини. Нарешні, після декількох зливань приходить час «миття». У залишки розчину додають воду, потім відстоюють, потім зливають – і так декілька разів. У результаті на дні посудини буде все більш чітко видно пігмент, що випав.
Коли води стає мало, можна вилити пігмент разом із водою на широку тарілку і дочекатися, коли він повністю висохне. Тоді відшкребти його ножем, перемолоти у ступці – і от, нарешті, готовий пігмент! У мене із двох кілограмів листя вийшло менше грама, проте він є, і він виріс у мене на грядці. Неймовірно!
«І що, де ж фарбування?» – спитаєте ви. Цей пігмент я зберегла для подальших експериментів Ті «вершки», які зливалися після відстоювання, також містять доволі багато пігменту, який не зміг «опасти». Тому я використала момент і пофарбувала трохи вовняної нитки. Результат мені дуже подобається, враховуючи, що листя для фарбування було зібране із великим запізненням.
Вовна до і після фарбування у “вершках”
Підсумовуючи, можу констатувати – ми дуже багато не знаємо про кольори життя наших предків. Що саме змушувало їх тяжко працювати аби пофарбувати тканини для одягу – краса, вірування, щось інше або усе разом? Нам тепер не дізнатися. Але цікаво хоча б трохи підняти завісу над тим світом, у якому жили люди тисячу років тому.
Автор: Надія Васильєва
Дякую Лесі Ткачук за допомогу на всіх етапах, а також Олені Загурській за місце на городі.
Бузян Г.М., Тетеря Д.А. Тканини з грунтового могильника Переяслава Руського
Ніколаєва Т.О. Історія українського костюма.
Михайлов К. Ранние образцы древнерусского золотного шитья из Чернигова и Шестовицы.
Корисні посилання:
https://www.facebook.com/PoLe.textiles/
http://www.woad.org.uk/html/woad_extraction.html
https://www.gardeningknowhow.com/ornamental/flowers/woad-plant/woad-plant-care.htm