Людина завжди була складовою природи й за тисячі років співіснування не лише одомашнила багатьох представників тваринного світу, але й постійно переймала досвід і ототожнювала себе з різними звірами.
В середині XII століття на території Європи набуває популярності «геральдика» у вигляді створення перших гербів, які спочатку асоціювались з військовими утвореннями. А вже до ХІІІ століття духівництво та заможні роди почали використовувати власні герби, як ознаку особливого статусу своєї династії. На ранніх етапах в зображенні використовувались переважно геометричні фігури, однак згодом розповсюдженою практикою стало використання зображень, особливо звірів. Це зумовлювалось тим, що власники гербів хотіли асоціювати себе з тією чи іншою твариною, «привласнити» собі особливі якості звірів.
Одним з популярних хижаків у геральдиці була рись. Зір рисей, їх очі, залишили чимало відголосів у людській історії.
Власне назва тварини латиною( Lynx) походить від грецького слова, що означає блискучий. Гострий зір рисі використовували також у широкому розумінні, як алегорію наукової далекоглядності.
В Італії у 1603 була основана Accademia dei Lincei (Академія рисеоких) – одна з найстаріших академій наук Італії, знаходиться у Римі, в палаці Корсіні та віллі Фарнезіна. Основне завдання академії — сприяти розвитку мистецтва, літератури та науки. Академія координує наукові дослідження, організує національні та міжнародні наукові конгреси, симпозіуми та конференції, підтримує зв’язки з іноземними академіями, науковими центрами, інститутами та окремими великими вченими, присуджує премії за видатні праці і винаходи.
При затвердженні гербів для міст часто враховувалась географічна складова, приналежність до того чи іншого роду, або навіть і держави. Досить часто в геральдиці міст, що знаходяться в місцевостях, де водяться ті чи інші звірі вони ж і зустрічаються на їх гербах. Серед таких звірів можна зустріти найрізноманітніших представників фауни : зайці, лисиці, ведмеді орли та, звісно, рисі. Безумовно, такі прагматичні міркування досить часто обростають більш романтичними легендами.
Цікава історія сусіднього міста Гомель. Поява герба з риссю міста Бєліца (стара назва Гомеля) тісно пов’язана з її тодішнім власником фельдмаршалом Петром Румянцевим, який певно хотів би бачити на гербі свого міста популярних на той час орлів, левів, чи барсів. Однак, попри важливість персони фельдмаршала цих звірів йому не затвердили, даючи зрозуміти, що він людина впливова, але до настільки «аристократичних» звірів не дотягує. Тому Петру Олексійовичу довелось вибирати з інших тварин, і вибір випав на рись, яка мала значну концентрацію в довколишніх лісах.
Однак гуляючи містом ви можете почути більш романтичну історію, згідно з якою перші поселенці, що заселяли цю місцевість приплили сюди рікою Сож, і в одного з них була одомашнена рись, яка допомагала колонізаторам.
На сьогодні в Європі та Північній Америці рись є одним із розповсюджених елементів геральдики міст, компаній і фамільних гербів. Закономірно, що найбільша концентрація геральдичних рисей відповідає їх природному ареалу проживання, який постійно скорочується, як і популяція цих представників роду котячих, занесених до Червоної Книги.
