Прогулюючись Парком природи «Беремицьке», відвідувачі обов’язково звертають увагу на волів української сірої степової породи, що пасуться в левадах парку.
Яка роль биків у відновленні природи і чим вони такі особливі для парку та регіону загалом?
Українська сіра степова – це порода великої рогатої худоби виведена нашими предками тисячі років тому шляхом одомашнення диких турів. Через генетичну схожість зі своїми дикими предками їх часто називають примітивною породою.
Не зважаючи на те, що останній тур був знищений ще в далекому 1627 році в Речі Посполитій, на сьогоднішній день його можна вважати однією з найбільш успішних форм великих травоїдних. Це пов’язано з тим, що вони лишили по собі кілька мільярдів своїх одомашнених нащадків, що сьогодні проживають в усіх куточках світу і представлені тисячами порід, що в собі несуть генетичний код своїх предків.
Тури були одними з найбільших представників мегафауни плейстоцену (післяльодовиковий період) і без перебільшення мали надзвичайно великий вплив на ландшафти і біорізноманіття цілих континентів. Стада турів, здійснюючи природній випас, утворювали луки та долини, не даючи їм зарости кущами та деревами. Це в свою чергу створювало умови для існування сотням видів рослин, тварин, птахів та комах, які не пристосовані для життя в умовах лісу.
Одним із видів, що був тісно пов’язаний з турами, беззаперечно є людина. Наші пращури ще тисячі років тому пов’язали своє існування з рогатою худобою, на яку полювали, одомашнювали та використовували в сільському господарстві, боялись їх, звеличували та навіть поклонялись цим неймовірним тваринам. Одне з найдавніших зображень тура датується 15-18 тисячоліттям до нашої ери, знаходиться в печері Ласко на півдні Франції.
Беззаперечним фактом впливу турів на світову культуру слід вважати те, що вони небезпідставно відіграють одну з провідних ролей у міфології багатьох цивілізацій, а в деяких релігіях і досі мають сакральне значення. Мабуть кожен знає, що в Індії корови і дотепер є священними тваринами, і це не безпідставно. Згідно з археологічними дослідженнями індійський підвид турів (Bos primigenius namadicus) являвся першим і найдавнішим підвидом турів, що проживав на краю північнондійської пустелі Тар.
В релігії єгиптян, що заснована однією з перших світових цивілізацій, бик також мав надзвичайне значення в пантеоні. Його асоціювали з богами Мневісом та Апісом ( останній був богом родючості і символом фараона). В честь биків будували храми і хоронили їх в піраміді разом з фараонами. Як і в Індії науковим підтвердженням існування турів в ті часи, є те що археологам вдалось віднайти кістки одомашнених північноафриканських турів (Bos primigenius africanus), вік яких сягає 8-9 тисячам років.
Важко переоцінити вплив биків на формування європейської цивілізації. Згідно з античними легендами у створенні Європи саме тур відіграв ключову роль. Так бог Зевс закохався в принцесу на ім’я Європа, та не знав як з нею познайомитись. Тоді він перетворився на тура і почав випасатись поруч з будинком принцеси, яка спочатку захотіла погладити величну тварину, а потім і проїхатись на ньому верхом. Саме в цей момент громовержець схопив свою кохану побіг з нею до моря, та переплив з нею 900 кілометрів до острова Крит, де й була заснована однойменна цивілізація. Як і у випадку з Індією та Єгиптом в основі легенди лежить реальний факт міграції перших євразійських турів (Bos primigenius namadicus) з Центральної Азії в Європу.
На Європейському континенті культ бика був настільки тісно пов’язаний з культурою та звичаями різних народів, а його екологічна роль в формуванні ландшафтів континенту настільки значима, що саме тут були здійснені перші спроби відтворення турів шляхом селекційної роботи з різними примітивними породами великої рогатої худоби. Першими , хто розпочав селекційну роботу з відтворення турів були брати Хайнц і Луц Хек, що працювали в Берлінському та Мюнхенському зоопарках відповідно. Ідея відродження туроподібних була пов’язана з першими «ревайлдинговими» спробами відновлення мегафауни континенту, що співпадали з поглядами третього рейху.
До наших днів збереглась популяція виведена Хайнцом в Мюнхені (селекційна робота Луца була знищена під час бомбардування Берліна в 1945 році).
На сьогоднішній день є ряд фондів та організацій, що успішну продовжують спробу селекційного відтворення биків , що по своєму генотипу та фенотипу відповідатимуть вимерлим турам. Серед таких організацій слід відзначити проекти «Tauros» та « Aurochs» і звісно Rewilding Europe, в ідеології якого туроподібні відіграють важливу роль.
Парк природи «Беремицьке» вбачає природній випас диких туроподібних одним з ключових та найбільш дієвих інструментів у відтворенні Чернігівського Полісся. Роль турів у формуванні ландшафтів та культури поліського регіону важко переоцінити. Достатньо лише згадати Турівське князівство з центром в місті Турів, та містечко Турійськ на Волині.
В рамках роботи Парку природи «Беремицьке» та фонду «Беремицьке-Біосфера» буде здійснено не лише повернення легендарної тварини на місця свого споконвічного існування, де турів не зустрічали понад 400 років, але й проведено значну просвітницьку роботу із ознайомлення суспільства з даними тваринами.
На 2019 рік заплановано переклад та видавництво наукових книг Вальтера Фріша «Аурох» та «Тур – народжений бути диким» проекту Таурос.
А вже з 18 жовтня в Києві розпочне свою роботу виставка «Прадавній тур. Минуле та сучасне», що триватиме до 17 грудня.
Деталі на сайті – https://expoaurochs.com.ua/
