Історія бортництва на Поліссі

Бортництво – це метод бджільництва, давній лісовий промисел, який пов’язаний зі збором меду, коли бджоли знаходяться в природних умовах проживання. При цьому бджоли живуть в дуплах або колодах з отворами, які кріпляться на дерева.

Історія бортництва на Поліссі

Бортництво – одне з давніх занять жителів Полісся. Продукти бджільництва завжди користувалися величезною популярністю серед населення, так як ними можна було харчуватися, виплачувати данину, а ще торгувати.

Еволюція бортництва

10 000 – 8000 р. до н.е. початок становлення бортництва, відхід льодовика з території сучасної України, розростання лісів, поява бджіл.
2 000 р.до н.е. – 600 р.н.е. розвиток бортництва як традиційного методу лісокористування.
600-900 р.н.е. розквіт бортництва як традиційної господарської діяльності. Продукти бджільництва стають головним експортним товаром.
1013-1030 р.н.е. початок письмового врегулювання відносин між бортниками у бортницькій справі. У Руській правді з’являються артикули про бортництво, в тому числі про бортні дерева.
1ст. – середина 17ст. становлення і розвиток бортництва як галузі економіки. Поява бортних цехів.
Кінець 15ст. становлення колодного бортництва.
Друга половина 18ст. початок занепаду традиційного і колодного бортництва.
Друга половина 19ст. бортництво витісняється промисловим бджільництвом. Остаточний занепад бортництва. Традиційне бортництво залишилося тільки на незначних територіях Білорусі, Польщі та України.
Початок 21ст. відновлення традиційного бортництва. Бортництво визнали культурною спадщиною.

Перший етап бортництва можна назвати «диким». Чоловіки ходили в ліс, спостерігали за деревами, на яких селилися бджоли, а потім намагалися дістати з бджолиних гнізд мед. Процес чимось нагадував полювання, тільки без як такої зброї. А якщо зброя і була б, вона навряд чи допомогла врятуватися від бджіл. Саме тому мед збирали тільки сильні і швидкі чоловіки, щоб мати більше шансів втекти від комах і вдало зістрибнути з дерева. Так і зародився початок бортництва.

Цікаво, що перші згадки про бортників зустрічаються навіть не в книгах, а в наскельних малюнках. На таких зображеннях ілюстрували людей, які збирають мед диких бджіл.

Поступово бортництво розвивалося, люди почали збиратися групами для збору меду.

Це цікаво. Вважалося, що тільки добрі люди можуть бути бортниками, і тільки у них є магічні здібності, які допомагають їм вибиратися на високі дерева без будь-якої допомоги.

Незабаром бортництво набуває рис розвинутого промислу. Якщо спочатку бортники забезпечували тільки потреби своєї сім’ї в меді, то потім мед і віск став сприйматися як економічний ресурс.

Уже в 9-12ст віск і мед були головними товарами для експорту в країни Західної Європи. У Руській правді з’явилися артикули, які регулювали діяльність бортників.

З’являються «бортні» дерева, тобто дерева, які належали конкретному власнику.

Що потрібно було робити, щоб стати власником «бортного» дерева? Потрібно було першим знайти дерево з дуплом, у якому жили бджоли і поставити на ньому свій знак, який свідчить про те, що відтепер дерево є твоїм володінням. Цікаво, що такі дерева могли передаватися з покоління в покоління, і більше ніхто інший не мав права добувати мед з дупла цього дерева, а тим більше псувати або якось його знищувати.

До речі, викрадання меду з чужого «бортного» дерева вважалося на той час страшним злочином, який часто прирівнювали до посягання на життя смерда. Застукавши злочинця «на гарячому», бортники могли самостійно жорстоко карати злодія, змушуючи зістрибувати з дерева. А без важких травм при цьому ніколи не обходилося.

Медовим століттям бортництва вважається 14-16 ст. З’явилися бортні братства і цехи, у яких були свої статути, правила і обов’язки.

Наступним кроком у розвитку бортництва стала поява колодок з отворами. Такими колодками люди приваблювали бджіл, щоб ті оселилися в спорудах.

Мінусом бортництва було те, що не завжди у всіх колодках оселялися бджоли, і люди змушені були чекати появи цих комах.

Згодом площі лісів почали зменшуватися, кількість «бортних» дерев ставала все меншою. Колодки вже не підвішували на дерева. Гнізда бджіл випилювалися з дерева і перевозилися на спеціально відведену лісову ділянку поруч з житлом людини. Такий метод видобутку меду був простіше, ніж традиційне бортництво. Бджоли були під постійним наглядом людини, у якої відпала необхідність відправлятися в ліс і ризикувати, піднімаючись на високі дерева. Тоді колодне бджільництво почало розвиватися і за межами Полісся.

А в 1814 році був сконструйований рамковий вулик, який і поклав початок традиційному пасічному бджільництву в Україні та в інших країнах. З тих пір бортництво почало йти в історію, хоча подекуди на території Полісся ще можна зустріти старі бортні дерева. На даний момент відродження бортництва – одна з основних задач для Полісся.

У свою чергу, Парк природи «Беремицьке» також бере участь в програмі, метою якої є розвиток традиційного Поліського промислу – бортництва.