Зооморфізм

Згідно археологічних досліджень першими представниками роду Homo були люди умілі (Homo habilis), найдавніші знахідки яких сягають 2,5 млн. років. За цей довгий еволюційний шлях до неантропів (Homo sapiens), або сучасних людей, наші предки зробили багато досліджень навколишнього світу. І хоч в еволюції людини ще дуже багато недосліджених та спірних моментів, які вивчають науковці, однак напевне ми можемо сказати, що вона відбувалась, будучи тісно пов’язаною з іншими представниками фауни. На ранніх етапах людства це проявлялось у вивченні тих, на кого полювали гомініди і хто полював на них. Це було спричинено інстинктом виживання. Однак, з часом, розвиток розумових здібностей наших предків дійшов до вивченням питань , пов’язаних не лише з матеріальними потребами, але й з метафізичними (нематеріальними) аспектами буття.

За перших, неолітичних, цивілізацій в релігійних поглядах людей чітко проглядалась надважлива роль оточуючого фауністичного комплексу в їх політеїстичних віруваннях. Майже кожен божественний представник їх пантеону уявлявся або у вигляді напів-людини, напів-тварини, або мав здатність перетворюватись на тварину, для перебування в матеріальному світі. Важливу роль в релігійних поглядах для людини мали саме ті звірі, які оточували їх та мали великий вплив на життя та діяльність предків. Так, починаючи з мінойської цивілізації на європейському континенті, у народів, що проживали в південних та центральних широтах важливу роль відігравали тури. Таврокатапсія (ритуальний бій з туром) у мінойців та легенда про заснування Європи Зевсом в еллінській культурі свідчать про важливість великої рогатої худоби в житті тогочасних людей.

У народів, що проживали в північно-східній частині Євразії роль туроподібних не мала такого важливого значення. Це зумовлено рядом факторів: від несприятливих кліматичних умов та флористичного різноманіття  для самих тварин, до кочового способу життя народів, що тут проживали та домінуванням полювання над землеробством. Так,наприклад, у скіфів-сколотів, що населяли європейську частину континенту за античних часів, важливу роль в культурі та релігійних поглядах відігравали коні та олені. Саме полювання на них людей та хижаків були основними дуалістичними сценами для їх мистецтва. Палеозоологічні дослідження на території України підтверджують те, що в народів, які населяли лівобережну частину та прикаспійські степи в повсякденному житті, протягом різних археологічних культур, використовувались коні, а в жителів правобережжя та передкарпаття велика рогата худоба. Що, власне, і сприяло вагомості цих тварин в формуванні зооморфних релігійних та культурних поглядів.

У середньовічних поглядах народів Скандинавського півострова, важливу роль в зооморфних уявленнях світу відіграють в першу чергу хижаки. Так найвищого бога германо-скандинавської міфології – Одіна завжди ототожнювали з двома воронами: Хугін і Мунін та двома вовками: Ґері та Фрекі, які супроводжували його і збирали для нього інформацію. Це зумовлювалось не лише тим, що це типові представники фауністичного комплексу півострову, але й агресивним способом життя, цих народів. Вони вбачали в цих хижаках ті чесноти, які вважали важливими елементами існування.

Тотемізм хижаків прослідковувався і в більш ранні періоди історії Європи. Так, в римській культурі важливу культову роль відігравала капітолійська вовчиця, що згідно легенди вигодувала Ромула та Рема, засновників вічного міста та Орел, як символ верховного бога – Юпітера. Останній, як і Одін, був покровителем військових.

Сьогодні ми живемо в епоху Антропоцену, коли людина стоїть вище не лише за тварин, але й за природні процеси на планеті загалом. Саме людині під силу впливати на біорізноманіття Землі та вирішувати долю видів. Однак, окрім руйнівної сили еволюція людства та науково-технічний прогрес здатні також і зберігати та відновлювати екосистеми. Саме від вибору людини залежить, куди будуть спрямовані зусилля: на відновлення та стале існування з іншими видами, з якими мільйони років наші пращурі співіснували, шанували їх та звеличували, чи на можливість ірраціонального винищення біотопів заради короткострокової споживчої вигоди, яка прискорює і без того стрімкі зміни клімату на Землі.